Це була зустріч, де слова ставали ліками, а вірші — обіймами. 28 квітня в стінах вінницького пансіонату для літніх людей відбувся творчий вечір поетів об’єднання «Поезія незламних», який залишив глибокий слід у серцях кожного присутнього.
Керує цим закладом неймовірна Любов Семцова. Вона — справжній ангел-охоронець для своїх підопічних. Пані Любов піклується про кожного з такою щирістю та самовідданістю, що старенькі відчувають себе не в казенній установі, а вдома. Її материнська турбота створює атмосферу тепла, якої так бракує людям на схилі літ.
Серед слухачів було багато переселенців, які знайшли притулок у Вінниці, втікаючи від жахів війни.
Люди, які втратили все: домівки, спокій, рідних.
Сивочолі чоловіки та жінки з очима, повними болю.
Ті, хто вимушено залишив рідні пороги, щоб почати життя з чистого аркуша в чужому місті.
Коли почали звучати перші рядки, у залі запала тиша, яку переривали лише тихі зітхання.
Олег Крушельницький торкався струн душі мужніми й водночас проникливими словами про стійкість.
Тетяна Скомаровська дарувала своїми піснями ніжність та надію, змушуючи усміхнутися крізь сум.
Віра Гранатова та Оксана Мовчан читали вірші, у яких кожен впізнавав свою історію — про розлуку, про маму, віру в Перемогу та безмежну любов до України.
Слухачі не стримували емоцій. Пісні та вірші пронизали серця наскрізь. Це були сльози полегшення та розуміння того, що їхній біль поділяють. Кожне слово поетів ставало підтвердженням для цих людей: вони не забуті, про них пам’ятають, їх шанують.
Цей візит став нагадуванням, що навіть у найтемніші часи щире слово та добре серце здатні творити дива, зігріваючи зранені душі тих, хто бачив занадто багато горя.
Коментарі
Дописати коментар