18 січня в багатьох країнах святкують Всесвітній день Сніговика. А от за християнською легендою сніговики – це янголи, а сніг – дар з неба, і наші улюблені зимові герої ніби здатні передати Богові прохання людей, а мітла в його «руках» – чарівний «транспорт», на якому він подорожує в небо. Тому коли зі снігу ліпили сніговика, йому шепотіли свої таємні бажання.
Ідея цього свята спала на думку колекціонеру Корнеліусу Гретцю з Німеччини, власника понад 3000 екземплярів сніговиків. Ще у юнацькому віці він розпочав збирати зображення сніговиків, а в 2008 році зі своєю коллекцією з понад трьома тисячами експонатів увійшов до книги рекордів Гіннесса. Корнеліус міркував так: по-перше – в середині січня в багатьох країнах є сніг. По-друге – цифра 18 схожа на сніговика, який тримає в руках віник. По-третє – у цей день не було жодного міжнародного свята!
На Русі сніговиків ліпили з давніх язичницьких часів і шанували як духів зими. До них ставилися з належною повагою і зверталися з проханнями про допомогу і зменшення тривалості лютих морозів. Наші предки вірили, що зимовими природними явищами (туманами, снігами, хуртовинами) керують духи жіночої статі. Тому, щоб виявити свою повагу до них, ліпили снігових баб.
У Європі сніговиків завжди ліпили поруч із будинками, щедро прикрашали гірляндами і домашнім начинням, одягали в шарфи, а в руки вручали гіллясті мітли. У деталях їхніх «шат» вгадується містичний характер. Наприклад, ніс у вигляді морквини прикріплювали, щоб умилостивити духів, що посилають врожай і родючість. Перевернуте відро на голові символізувало достаток у домі.
Достеменно не відомо, коли згаданий персонаж з’явився у нашому житті, та, як міркують сучасні дослідники, такий вже існував у часи Середньовіччя. (5-10 ст)
У бібліотеці-філії №13 відбулись голосні читання, на яких діти почитали віршики та загадки про сніговиків, а також прослухали цікаву інформацію про цих зимових героїв.
Коментарі
Дописати коментар