Його часто називають “людиною без шкіри”, “оголеним нервом/сумлінням”, а все тому, що він гостро відчував фальш, брехню, чужий біль і не замовчував правду. Твори поета конфісковували та забороняли. Та попри все Василь Стус продовжував писати, перекладати й боротися за українське.
Навіть у найтяжчі хвилини життя Василь Стус твердо вірив, що вернеться до народу своїм словом, що народ його почує. І його поезія залунала в Україні, її почули, в неї вслухаються.
1. Дорошенко О. Василь Стус
2. "І в смерті з рідним краєм поріднюсь": Василь Стус і Вінниччина
3. Пічкур Дмитро. Біля Стусової криниці
4. Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього С74 КДБ УРСР
5. Стус Василь. Вікна в позапростір
6. Стус Василь. Листи до сина
7. Стус Василь. Народе мій, до тебе я ще верну
8. Стус Василь. Феномен доби (сходження на Голгофу слави)
9. Стус Дмитро. Василь Стус: життя як творчість
10. Стус Дмитро. Життя і творчість Василя Стуса
Коментарі
Дописати коментар