Виховні години, розмови, бесіди, зустрічі... Нині як ніколи маємо говорити і пам'ятати про внесок кожного, хто відстоює нашу свободу і бореться за мир над домівками українців. Важливо якомога частіше спілкуватися на ці теми із молодшим поколінням, адже саме вони мають запам'ятати і понести у майбутнє ту історію, яка пишеться буквально кожної хвилини протягом теперішніх днів.
Олександр пішов на війну добровольцем ще з 2014 року. Продовжував брати участь у бойових подіях 2015-го. Не була вийнятком і повномасштабна війна 2022 року. Це людина, яка стала на захист держави свідомо й добровільно, не очікуючи мобілізації, адже "якщо не зустрінеш ворога на городі - завтра він прийде до твоєї хати", говорить військовослужбовець. Студенти-журналісти (ВДПУ ім. Коцюбинського) слухають затамувавши подих, а в кінці розмови таки осмілюються поставити свої питання, на які чоловік відповідає без вагань.
Адже це надто важливо - знати своїх героїв у обличчя, чути та розуміти їх і їхні бажання. Пам'ятати про їхні подвиги не лише на час святкових дат. - Щогодинно, щохвилинно, щоденно, не забуваючи дякувати тим, хто береже наш спокій.
Низький уклін всім, хто відвойовує свободу України!
Коментарі
Дописати коментар