«Бабин Яр: без права на забуття» (День пам'яті і трагедії Бабиного Яру)

29-30 вересня 1941 року, в окупованому нацистами Києві було проведено перший масовий розстріл військовими беззбройного цивільного населення. Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення міста – понад 50 тисяч чоловіків, жінок, дітей. Тільки в перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисяч людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом – ще близько 17 тисяч осіб. Передумовою до проведення акції була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику, внаслідок яких загинуло чимало солдатів і офіцерів вермахту. Місцем масових розстрілів було обрано Бабин Яр – балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри, яка місцями сягала 50-метрової глибини.
Попередньо їх примушували роздягатися, відбирали особисті речі, потім поліцаї дубинками гнали жертв до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники. Тіла розстріляних скочувалися по схилу. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею. Загалом за роки Другої світової війни у Бабиному Яру полягло понад 100 тисяч осіб – євреїв, ромів, караїмів, радянських військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими». Розстріли в Бабиному Яру тривали аж до визволення Києва від окупантів. За радянських часів про страшну подію воліли мовчати. Одними з перших табуйовану тему порушили письменники Віктор Некрасов, Анатолій Кузнецов, а також дисидент Іван Дзюба, який саме цього дня 1966 року виступив з промовою перед учасниками скорботної церемонії, назвавши Бабин Яр «спільною трагедією єврейського і українського народів».
Бабин Яр поряд із Освенцімом став жахливим символом Голокосту на території Східної Європи й прикладом того, до чого призводять людиноненависницькі теорії.
Наразі Інститут дослідження території та ландшафту пам'яті Бабиного Яру розпочав роботу над масштабним проєктом "Бабин яр: територія та ландшафт пам'яті. Ілюстрована енциклопедія" — найповнішим систематичним викладом історії Бабиного Яру як символу Голокосту та інших трагедій, що тут відбулися. Публікація запланована на вересень 2021 року, до 80-х роковин трагедії Бабиного Яру.
Про Бабин Яр знято низку документальних фільмів, зокрема: «Бабин Яр», «Примара Бабиного Яру», «Бабин Яр у пошуках пам’яті...». Найочікуванішою кінопрем’єрою є режисерська робота Сергія Лозниці "Бабин Яр". Цей амбітний історичний кінопроєкт Сергій Лозниця називає справою всього його життя. Режисер планує показати у фільмі саме початок Голокосту на території СРСР. На його думку, існує багато стрічок про кінець трагедії, але не має кінокартини про те, як все починалося, які рішення призвели до такого масового злочину.
Трагедія Бабиного Яру відзначається в Україні на державному рівні й є свідченням того, що в колективній пам’яті народу подібні скорботні події не мають жодних часових проміжків і будь-яких термінів – вони завжди живі, так само, як є живим біль втрати за кожним, хто пройшов дорогою смерті й поліг у братській могилі Бабиного Яру.

Коментарі