Тишкевич Михайло Моїсейович, 17 листопада 1937 року народження. Уродженець Гомельської області, місто Рогачов. В 1958 році вступив до Брянського інституту транспортного маштнобудування, який закінчив у 1963 році. В 1961 році проходив практику у Вінниці на агрегатному заводі, де познайомився із майбутньою дружиною Мартинюк Людмилою.
Пропрацювавши 4 роки в місті Сизрані Куйбишевської області, переїхав із сім’єю до Вінниці, де отримав прсаду інженера-конструктора ГПЗ-18. Продовжив свою професійну діяльність інженером-технологом, заступником керівника цеха, керівником відділу ШИО. В подальшому працював на Вінницькому заводі радіотехнічної апаратури на посаді заступника головного механіка. Повернувся на ГПЗ-18 представником Держприймання. Працював на електротехнічному заводі заступником головного механіка, а також головним інженером на фольгопрокатному заводі.
Бувши справжнім сином білоруського народу, все своє життя пам'ятав і любив культуру своєї Батьківщини. Тому, в 1998 році вступив до Вінницького обласного земляцтва білорусів, довгий час був його головою. Пізніше був визнаний Почесним головою земляцтва. Був одним із організаторів та учасників ансамблю білоруської пісні "Купалінка".
Прожив 55 років у щасливому шлюбі з Тишкевич (Мартинюк) Людмилою Макарівною. Має двох дочок - Наталію і Алевтину, а також двох внучок - Анастасію та Катерину. Прищепив любов до білоруської культури своїй онуці Катерині, яка постійно приймала участь у різноманітних заходах міжкультурного діалогу, за що була нагороджена почесними грамотами.
Михайло Моїсейович мав улюблене хобі - спілкування з землею, яка приносила йому задоволення і вдячність за його кропітку працю. Особливу увагу приділяв виноградництву. Колектив бібліотеки міжкультурного діалогу сумує і висловлює свої співчуття рідним покійного.
Прожив 55 років у щасливому шлюбі з Тишкевич (Мартинюк) Людмилою Макарівною. Має двох дочок - Наталію і Алевтину, а також двох внучок - Анастасію та Катерину. |
Коментарі
Дописати коментар