Україно, ти моя молитва...

Не лицемірити, не чванитись пихато,
Не дуракам пускати в очі дим,
Не з мудрим виглядом зазубрені цитати
Вигукувати голосом худим, -

Я не цього бажаю, не папуга,
Щоб віддаватись цьому ремеслу.
Я хочу правді бути вічним другом
І ворогом одвічним злу.

Ці слова по праву можна вважати життєвим кредом полум'яного патріота України, "витязя української поезії", одного з найяскравіших представників покоління "шістдесятників" - Василя Симоненка. Василь Симоненко - знакова постать другої половини минулого століття – і то не тільки в розрізі мистецькому, літературному, а й у контексті суспільному, оскільки його поезія перейнята таким потужним громадянським пафосом, що його могли почути не тільки друзі та вороги, а й пересічні українці. І сьогодні його називають поетом зраненого серця. Проживши надто кротке життя, він залишив по собі чисту, правдиву поезію. Цьогоріч поезії Василя Симоненка "Лебеді материнства" виповнюється 35 років. Користувачі дитячого відділу бібліотеки у рамках бібліотечного проекту "Світ нашими очима" створили відео-поезію. Пропонуємо вашій увазі перелянути створений ролик.