Українська лялька

Чергові Мистецькі вихідні проходили у форматі галявини творчості і були присвячені українським народним лялькам. Присутні дізналися багато цікавого про історію виникнення, символіку, призначення ляльок-мотанок, взяли участь у майстер-класі із створення цього давнього родинного оберегу.
Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг. Здавен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок і сакральних (священних) істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років.

Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти. Бо мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок тканини, прив’язувала паличку і давала, як іграшку, тому в основі ляльки — хрест. Людина вигадувала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, яка зв’язувала увесь рід.

Наші пращури вірили, що лялька є посередником між живими та тими, хто ще народиться. Тому на заміжжя дівчини разом із рушниками і сорочками в скриню до приданого клали ляльки. Робили їх дуже ретельно: одягали в українське народне вбрання як наречену, плели вінок на голову і обов’язково «додавали» нареченого — мусила бути пара.

Відразу після одруження тими ляльками бавилися — вважалося, що так швидше народяться діти. Обличчя у «плодоносних» ляльок немає — невідомо ж, хто прийде на світ. Усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю; сорочка — три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний убір — очіпок, стрічка чи хустка — зв’язок із небом... Українська лялька тим унікальна, що вона — така ж, яка була тисячі років тому!

    

Берегиням — іншому різновиду — на обличчі намотували хрести. І виготовляли їх на різні потреби: аби людина одужала, аби пішов дощ чи навпаки — припинилася злива, вщух буревій...

    

Майстер-клас із виготовлення ляльки-мотанки

Литовська гра "Зайчик-побігайчик". Гравці обирають "зайчика". Всі інші беруться за руки і стають у коло. "Зайчик" у середині кола присідає, і вдає, що спить. Усі навколо нього починають то підіймати, то опускати руки. "Зайчик" чекає слушної миті, щоб шмигнути попід руками гравців. Якщо він вибіг з кола, то гравці обирають нового "зайчика".

    

Казахська гра "Сова". Обирається "сова". Вона сідає в "гніздо" і деякий час "спить". Усі навколо починають бігати, стрибати. Раптом ведучий гукає: "Ніч!". Сова розплющує очі і починає "літати". А всі довкола повинні завмерти. Хто ворухнувся чи засміявся, стає совою, і гра починається спочатку.